Нанюхавшись магнолієвого цвіту, ми, у дещо ейфорійному стані, рушили далі на північний захід. Вирішили «пожертвувати» Дрогобичем, аби ще того дня дістатися підкордоння і обстежити його. Зате заїхали у Самбір. Як поводитися туристові у незнайомому містечку, якщо хочеться набратися туристичних вражень? Найпростіше — придбати карту-путівник і обійти названі там визначні місця. Але ми, як автомандрівники, узяли та й звернулися за порадою до першого-ліпшого таксиста. «Та подивіться центр — стару частину — і можете поїхати глянути на «фазенду». Це коло Самбора, дорогою на Старий Самбір. Там є всякі звірі — леви, ведмеді… Словом — зоопарк», — спрямував нас тутешній водій. Оглянувши стару забудову — традиційну для європейського міста, з площею Ринок в центрі і ратушею в центрі площі Ринок, ми знову «повелися» на екзотичну приманку, яка стала нашим другим відкриттям.

А виявилося все цілком інакше. Господарі гостинного двору фактично «підібрали» хворих слабких тварин, відгодувати й вилікувати яких справжній зоопарк не мав за що. Тобто підприємці запівдарма взяли цих бідолах, відчухали, і ті не просто ожили, а й переженилися і завели дітей. «У нас тут на світ з’явилися ведмежата. А цього року левиця народила чотирьох левенят», — похвалився адміністратор. І наче на доказ його слів, при нас пара страусів улаштувала розкішний шлюбний танець. Самець робив граційні па навколо самки, велично розпускаючи чорні з білою оторочкою крила. Тож ми мало не забули, що знаходимось не в Австралії, а в Галичині, якою марширував Швейк.

Tweet